Рюрик

?-879(?), варяго-руський кн., батько кн. Ігоря, родоначальник династії Рюриковичів; Повість временних літ оповідає, що варяг Р. разом із братами Синеусом і Трувором був покликаний на князювання слов'янськими (словени й кривичі) та фінськими (чудь і весь) племенами і привів із собою всю русь; згідно з літописом заснував м. Ладогу (у скандинавських джерелах Алдейґ'юборґ), де почав княжити, згодом Новгород (Голмґард); літописне сказання про покликання варягів стало гол. підставою норманської теорії походження Русі.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Рюрик — Рю́рик іменник чоловічого роду, істота ім'я Орфографічний словник української мови