Рівне

Обл. центр України, на р. Усті (притока Горині, басейн Дніпра); 239 тис. мшк.; машинобудування (високовольтна апаратура, верстати), хіміч., легка, харчова промисловість; залізнично-шосейний вузол; 3 вузи (у т.ч. інженерів водного господарства), музеї, театри; численні об'єкти туризму та пам'ятки архітектури, зокрема Успенська церква (1756), Воскресенський собор (1895, типовий зразок укр. стилю). Перша письмова згадка 1282 (битва між пол. і литовськими військами); з XV ст. маґдебурзьке право, у XVI ст. важливий торговельний центр Речі Посполитої, власність князів Острозьких, пізніше Любомирських; з 1793 повітовий центр Волинського намісництва у складі Рос. імперії; 1873 швидкий розвиток залізничного вузла (лінія Одеса-Варшава); під час II Світової війни столиця окупованої німцями України (Райхскомісаріат України).

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Рівне — Рі́вне іменник середнього роду місто в Україні Орфографічний словник української мови
  2. Рівне — Рі́вне, -ного, в -ному (м.); ро́[і́]венський Правописний словник Голоскевича (1929 р.)