Сицилія

Найбільший острів у Середземному м., відділений Мессінською прот. від Апеннінського півостр.; разом з оточуючими островами (Ліпарські, Пелазькі) становить обл. Італії; 25,7 тис. км², 5 млн. мшк.; адміністративний центр Палермо, ін. м.: Катанія, Мессіна, Сіракуза; гориста, на сх. діючий вулкан Етна; хащі макі; один із найменш розвинених регіонів Італії; вирощування зернових, цитрусових, маслин, винограду; вівчарство; рибальство; великі нафтопереробні комбінати у портах: Мілаццо, Авґуста; туризм. Фінікійська, грец., карфаґенська, з 241 до н.е. рим. колонія; у V-XI ст. під владою вандалів, Візантії та арабів; в XI ст. завойована норманами, з 1130 — Кор. С., 1282-1713 під владою Іспанії, 1734-1860 іспан. Бурбонів (у XV і XIX ст. з Кор. Неаполь становила Кор. Обох Сицилій); 1860 захоплена Дж. Ґарібальді (похід тисячі) і приєднана до Італії; 1943 сицилійська операція — амер.-англ. десант та відкриття італ. фронту.