Сковорода Григорій Савович

1722-94, найвидатніший укр. філософ XVIII ст., просвітитель, письменник, педагог, музикант і співак; демократизм, цілісність, поєднання філософської доктрини й способу життя, перехідна ланка від середньовічної до модерної укр. філософської думки; теорія двох натур природи (видима-матеріальна, невидима-духовна), учення про три світи (макрокосм і 2 мікрокосми: людина і символічний світ, який є її тінню), елементи пантеїзму; проблематика самопізнання і людського щастя, підставою якого є споріднена праця; морально-етичні погляди знайшли відображення у поезії староукр., церковнослов'янською та лат. мовами (Всякому городу нрав і права, Ой ти птичко, жолтобока); 1741-44 співак придворної капели у Петербурзі, пізніше викладач поетики у Переяславському та Харківському колегіумах, мешкав у монастирях; звинувачений у маніхействі, 1769 покидає службу та до самої смерті провадить життя мандрівного філософа, научаючи селян Слобожанщини; збірки віршів (Сад божественних пісень) і байок (Байки харківські), філософські трактати Дві бесіди, Наречені Сіон, Діалоги, чи Розмова про стародавній світ, Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті, Алфавіт світу, або Дружня розмова про душевний світ, Пря біса з Варсавою; листування з учнем і майбутнім біографом М. Ковалинським; вел. вплив на укр. та рос. філософію XIX-XX ст., творення укр. літературної мови та поетики.