Словаччина

Держава у Центр. Європі. Височини і гори; Зх. Карпати з найвищим у Карпатах гірським масивом — Татрами (альпійська складчастість), численні печери, відомий Словацький Крас у Словацьких Рудних г.; вулканічні масиви; на пд. Подунайська і Потиська низ., частково Середньодунайська рівнина; клімат помірно-континентальний; гол. р. Дунай з притоками Ваґ та Грон; водосховища (Ліптовська Мара та ін.). Словаки 81%, угорці 12%, чехи, українці, росіяни, цигани, поляки; гол. м.: Братислава, Кошиці, Банська Бистриця, Жиліна. Індустріально-аграрна країна у фазі змін укладу; корисні копалини: буре вугілля, марганцеві руди, невеликі поклади заліза, міді, ртуті, сурми, магнезиту; чорна і кольорова (мідь, алюміній, нікель) металургія; нафтопереробна, хіміч. (добрива і штучні волокна, ліки), взуттєва, електромашинобудівна (холодильники, телевізори, вагони, взуттєві верстати), пивоварна промисловість; площа сільськогосподарських угідь бл. 50% території, переважно орні землі; вирощування пшениці, ячменю, цукрових буряків, винограду, а також тваринництво; туризм. Історія. Від поч. XI ст. у складі Угорщини; в XIX ст. формування словацької національної самосвідомості; з 1918 у складі Чехо-Словаччини; 1939-45 залежна від Німеччини Словацька Республіка; 1944 антинім. повстання; після II Світової війни у складі комуністичної Чехословаччини; після оксамитної революції 1989 серед словаків посилюються тенденції до здобуття незалежності; з 1993 незалежна держава Чехословаччина. Словаччина Словаччина. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Словаччина — Слова́ччина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови