Стамбул

М. у Туреччині, в Європі й Азії, над прот. Босфор і Мармуровим м.; найбільше м. країни — 6,7 млн. мшк.; розмаїта промисловість, переважно текстильна, швейна, чинбарська і автомобільна; ремесла (килими, біжутерія), численні банки, біржа; міжнародні ярмарки, світовий центр торгівлі золотом; вузол залізничного, шосейного та авіаційного транспорту на шляху Європа — Близький Схід; гол. морський порт Туреччини; 5 унів.; садиба Вселенського Патріарха (почесного глави усіх Православних Церков); туристичний осередок; музеї; цінні пам'ятки візантійської архітектури, у т.ч.: славетна святиня Гаґ'я Софія (VI ст.; теп. музей) та ін. церкви (V-XIV ст., перетворені у мечеті), палаци, акведуки, цистерни, міські мури; з турецьких часів численні мечеті, у т.ч. запроектовані Сінаном (Селіміє, Шехзаде, Сулейманіє — усі XVI ст.), Блакитна Мечеть (XVII ст.), султанський палац Топкапі Сарай (XV-XIX ст., теп. музей); фортеця Єдикуль (XV ст.), Вел. Базар (XV-XIX ст.). Грецька колонія Візантіум (Бізантіон), заснована у VI ст. до н.е., знищена у II ст. до н.е.; місто відбудоване за Костянтина Вел., з 324 н.е. столиця рим. імперії під назвою Константинополь, а від 395 столиця східнорим. імперії, найбільше і найкраще місто Європи; 1453 здобутий турками, до 1923 столиця Османської імперії під назвою С.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Стамбул — Стамбу́л іменник чоловічого роду місто в Туреччині Орфографічний словник української мови
  2. Стамбул — Стамбу́л, -лу, в -лі; стамбу́льський Правописний словник Голоскевича (1929 р.)