Тайвань

Держава в Азiї, на острові Т. (португ. Формоза) i прилеглих островах; формально китайська провiнцiя, фактично — незалежна вiд КНР країна. Гористо-височинна, на зх. низинна; землетруси; тропiчний вологий, мусонний клiмат; тайфуни; бл. 50% територiї — лiси. Китайцi (97%) i ґаошань (малайського походження); буддизм, даосизм, конфуцiанство. Нова індустрiальна країна з високою динамiкою розвитку; основою економiки є послуги (зокрема, закордонна торгiвля) і промисловiсть (комп'ютери, калькулятори, машинобудування, текстиль, штучнi матерiали, взуття, iграшки); високопродуктивне землеробство (рис, цукрова тростина, цитрусовi; розведення свиней, шовкопрядiв); судноплавство каботажне i морське; гол. порти: Цзилун, Ґаосюн. Iсторiя. 1683 приєднаний до Китаю; 1895-1945 пiд владою Японiї; вiд 1949 мiсце перебування куомiнтанiвського уряду Китайської Республiки, витісненого комунiстами з континентального Китаю; до 1971 Т. представляв Китай в ООН; у 70-х уряд Т. втратив дипломатичне визнання бiльшостi держав (1979 США); вiд 1987 лiбералiзацiя правлiння Куомiнтану, зокрема, легалiзацiя дiяльностi опозицiйних партiй; на межі 80-90-х iнтенсивний розвиток економiчних i туристичних контактiв з КНР. Тайвань Тайвань. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Тайвань — Тайва́нь іменник чоловічого роду острів; провінція Китаю Орфографічний словник української мови