Тичина Павло Григорович

1891-1967, видатний укр. поет-модерніст, державний і громадський діяч рад. часів; 1936-39, 1941-43 (в евакуації) дир. Інституту укр. літератури, 1943-48 міністр освіти, 1953-59 гол. Верховної Ради України; творчість Т. — найяскравіший приклад трагедії таланту в тоталітарному режимі й наслідків конформізму; збірки 3олоті кларнети, Плуг, Замість сонетів і октав, Партія веде, Чуття єдиної родини, поема Сковорода, де конфлікт між модерною формою та історичним тлом, філософічним началом і політичною розгубленістю дає унікальний результат абсолютного осучаснення центрального персонажа; Шевченківська премія 1962.