Туніс
I
столиця (з 1956) Тунісу, на узбережжі Туніської зат.; 674 тис. мшк. (міська агломерація 2,3 млн.); центр ісламської культури; міжнародний ярмарок; металургійна, хіміч., електротехнічна промисловість, ремесла; туристичний центр (на узбережжі руїни Карфаґена), унів., консерваторія; 2 міжнародні аеропорти; касба (IX, XIII-XVI ст.) з мечеттю XIII ст.; медина із старою житловою та торговельною забудовою і численними мінаретами (VIII-XVII ст.), медресе XVII-XVIII ст., палаци XVII-XIX ст.; палацовий комплекс Бардо (XVIII-XIX ст., музейний комплекс).
II
держава у Пн. Африці, на узбережжі Середземного м. У пн. частині пасма Телль-Атласу та Сахарського Атласу, розділені долиною Ваді Меджерда, у центр. — западина з Великим Шоттом (до 23 м н.р.м.); пд.-зх. частина на території Сахари (Вел. Сх. Ерґ); у центральній частині напівпустелі, порослі білою ковилою, у горах ліси коркового дуба. Араби 98%, бербери; державна релігія іслам; міське населення 54%; гол. м.: Туніс (столиця), Кайруан, Бізерта, Сфакс, Сус. Аграрна країна із зростаючим промисловим сектором; вирощування зернових (пшениця, ячмінь); цитрусових, винограду, овочів (помідори), цукрових буряків; плантації оливок та фінікової пальми; розведення кіз, овець, худоби, верблюдів; рибальство (тунець, форель, сардини); видобуток нафти, природного газу, фосфоритів; харчова (олійна), легка (текстильна, швейна), хіміч. (суперфосфат, нафтохімія), металургійна (чорна металургія) промисловість; ремесла (ткацтво, інкрустація меблів); розвинений туризм (руїни Карфаґена, оаза Таузар); найбільший портовий комплекс Туніс-Гальк-ель-Ваді, нафтові порти Ес-Сухайра (нафтопровід з Алжиру) та Кабіс; авіаційний транспорт. Історія. Заселений берберськими племенами, з XII ст. до н.е. фінікійські колонії, пізніше Карфаґенська держава, завойована Римом; у VII ст. н.е. завойований арабами, ісламізація та арабська колонізація; у XVI ст. приєднаний до Османської імперії — влада беїв, фактично незалежних від султана, центр піратства; з 1881 франц. протекторат; на поч. XX ст. розвиток націоналістичного руху (партія Дустур, з 1934 ліберальна Нео-Дустур); 1956 здобуто незалежність, з 1957 республіка, якою правила партія Нео-Дустур (від 1988 Демократично-Конституційні Збори). 
