Туреччина

Держава в Азії та Європі, на узбережжі Середземного, Еґейського та Чорного м.; аз. частина Т. (95% території) включає Малу Азію та частину Вірменського нагір'я, європ. — частину Балканського півостр.; європ. та аз. частини розділяють прот. Босфор і Дарданелли та Мармурове м. Поверхня височинна і гориста; численні тектонічні долини та згаслі вулкани (Арарат, 5122 м); катастрофічні землетруси; клімат субтропічний, на узбережжі середземноморський, у глибині суходолу континентальний сухий; гол. р.: Євфрат, Тигр, Кизил-Ірмак; оз. Туз, Ван; хащі макі (на зх.), трав'яні й полинові степи, в горах ліси. Турки (86% населення), курди (11%), вірмени, араби; мусульмани; у містах 61% населення, гол. м.: Стамбул, Анкара, Ізмір, Адана, Бурса. Основою економіки є промисловість та сфера послуг; значення сільського господарства зменшується; видобуток металевих руд (залізо, хром, мідь), кам'яного вугілля, нафти; текстильна, швейна, харчова, металургійна, транспортна промисловість; поширені ремесла: біжутерія, килими, вироби зі шкіри, кераміка; вирощування зернових, бавовни, цукрового буряка, винограду; розведення овець і кіз; вел. приплив туристів з-за кордону; численні морські пляжі, пам'ятки античної (Троя, Ефес, Мілет, Перґам) та ісламської культури. Історія. У 2-й полов. XI ст. частина території сучасної Т. завойована турками-сельджуками, котрі утворили Конійський султанат (столиця Конья); у XIV ст. у Пн.-Зх. Анатолії виникла Османська держава, яка шляхом завоювань розрослась у багатонаціональну імперію під правлінням династії Османів (1453 здобутий Константинополь, відтоді столиця Туреччини під назвою Стамбул); за Сулеймана Кануні у XVI ст. вершина територіальної та цивілізаційної експансії, пізніше поступовий занепад. У XV-XVIII ст. тривалі війни та напади на укр. землі, українці-мусульмани відіграли значну роль у Османській імперії (в тому числі як імператори). У 1908 молодотурецька революція; у I Світовій війні на боці держав Троїстого союзу (на поч. геноцид вірменів), після неї розподіл Т. між державами-переможницями, здобуття незалежності рядом колишніх національних територій; турец. національний рух під проводом К. Ататюрка; греко-турец. війна 1919-20; 1922 ліквідація халіфату, з 1923 республіка, першим президентом якої був К. Ататюрк, здійснення програми реформ, покликаних модернізувати державу. У II Світовій війні формально нейтральна (насправді допомагала Німеччині); з 1952 член НАТО, 1955 — Баґдадського пакту (пізніше СЕНТО); з 1964 асоційована з ЄЕС держава; 1974 збройна інтервенція, а пізніше окупація пн. частини острова Кіпр, загострення стосунків із Грецією; 1960 і 1980 військові перевороти, 1983-84 відновлення парламентського правління й діяльності політичних партій; 1991 на боці держав-союзниць антиіракської коаліції. У Т. кількадесят років триває партизанська війна курдів, які борються за визнання своєї національної тотожності (уряд вважає курдів гірськими турками); 1996 на парламентських виборах перемогла ісламська фундаменталістська партія добробуту, впливи якої обмежені військовими (прихильники світської держави).