Уруґвай

I

р. у Пд. Америці, впадає в естуарій р. Парани — Ла-Плату; довж. 1593 км (від витоків Пелотас 2200 км); басейн 307 тис. км²; гідроелектростанція; доступна для морських суден (судноплавна до м. Пайсанду); гідровузол Сальто-Ґранде (споруджений Арґентиною та У.); прикордонна між Арґентиною, Бразилією та У.

II

держава у Пд. Америці, на узбережжі Атлантичного о. Поверхня низовинна, на пн. і сх. відроги Бразильського плоскогір'я; клімат морський субтропічний; густа мережа річок, найбільша Уруґвай з притоками (Неґро); лагунове оз. Мірім; степова рослинність (пампа) і савана (кампос); 4 національні парки. Білошкірі 66%, метиси, мулати, чорношкірі; католики 86%; у містах 89% населення; головні м.: Сальто, Пайсанду. Основа економіки — розведення овець, худоби, коней, харчова промисловість (молочарство, переробка м'яса); вирощування цукрової тростини, рису, цукрових буряків, пшениці, фруктових дерев; промисловість: вовняна, штучних добрив, автомобілів, переробки нафти; видобуток вапна, граніту, уранових руд; рибальство; туризм, морські пляжі; автомобільний (Панамерикан. шосе), річковий транспорт; гол. морський порт Монтевідео. Історія. Територія заселена індіанцями, від XVII ст. колонізується іспанцями; до 1776 у іспан. віце-кор. Перу, пізніше Ла-Плата; 1811-25 боротьба за незалежність (з Іспанією, Арґентиною, Бразилією та Великою Британією); від 1825 суверенна держава, від 1830 республіка; боротьба за владу між партіями бланкос (консерватори) і колорадос (ліберали); 1865-70 участь у війні з Параґваєм; від кінця XIX ст. політична й економічна стабілізація під час урядування колорадос (до 1958), наплив іноземних інвестицій (переважно брит.) і білих іммігрантів; від 1950-х економічна стагнація, загострення соціальної напруги і діяльність лівих партизанів (тупамарос); 1976-85 правління військових, 1985 повернення до цивільного правління, перетворення тупамарос у політичну партію; від 1990 правління коаліції бланкос і колорадос, подолання внутрішньої кризи.