Чехія

Держава у Центр. Європі; вис. й середньовисокі г.; Чеський масив, оточений Рудними г., Шумавою та найвищими — Судетами; клімат помірно-континентальний, у г. — гірський; гол. р. Лаба з притоками; водосховища (Орлицьке); мінеральні джерела (Карлові Вари). Чехи 94,5% населення, також словаки, поляки, німці, угорці; гол. м.: Прага (столиця), Брно, Острава, Оломоуц. Індустріально-аграрна країна у фазі змін укладу; приватизація, реструктуризація енерго- та сировинно містких галузей промисловості; видобуток бурого та кам'яного вугілля, руд урану, цинку та свинцю, золота, графіту, каоліну; чорна металургія, виробництво верстатів, автомобілів Шкода-Фольксваґен, електролокомотивів, хіміч., цементна, пивоварна, кондитерська промисловість; виробництво штучної біжутерії та кришталю. Сільськогосподарські угіддя 55% території, переважно орні землі; вирощування зернових (пшениця, ячмінь), цукрових буряків, льону, картоплі, хмелю; свинарство, птахівництво, розведення вел. рогатої худоби; рибництво (переважно коропівництво); туризм. Історія. З Х ст. князівство під пануванням Пршемисловичів, визнання нім. панування; конфлікти з Польщею; з кінця XII ст. Кор., з поч. XIII ст. чеські королі серед курфюрстів Священної Рим. імперії; зростання значення Ч. за часів Пршемисла Отокара II (1253-78) та Вацлава II (1283-1305, з 1300 також пол. короля); 1306 вигасла династія Пршемисловичів; 1310-1437 панування Люксембурґів; розквіт за часів Карла IV (1346-78); 1419-34 гуситські війни; з 1471 панування Яґеллонів, з 1526 Габсбурґів; 1618 повстання проти Габсбурґів (початок 30-річної війни 1618-48); після його поразки під Білою Горою 1620 Ч. стала австр. провінцією, германізація; національне відродження у XIX ст.; після розпаду Австро-Угорщини 1918 Ч. із Словаччиною утворили Чехо-Словаччину; 1939-45 під нім. окупацією (Протекторат Чехії та Моравії); з 1945 у складі комуністичної Чехословаччини; після її розпаду 1993 окрема держава.