Швейцарія

Федеративна держава у Європі; складається з 23 кантонів. Гористо-височинна; у центр. і пд. частині Альпи (Пеннінські, Бернські, Лепонтинські, Ретійські), на пн. Швейцарська вис., обмежена з пн. зх. г. Юра; клімат помірно теплий, на більшості території гірський, у пд. альпійських долинах з рисами середземноморського; гол. р.: Райн з притоками Аарне й Тур, Рона, Інн, багато післяльодовикових оз.; гірські льодовики (найбільший Алетч); буково-дубові та смерекові ліси (30% території), вище від 2200 м альпійські полонини. Швейцарці (84% населення), іммігранти з Італії, Іспанії, Туреччини; католики (47%), протестанти (44%), мусульмани; у містах 68 % населення. Високорозвинена країна, одна з найбагатших у світі; міжнародний фінансово-банківський центр (630 банків, 6 бірж цінних паперів, у т.ч. у Цюриху найбільша в Європі). Гідро- та атомна енергетика; промисловість, яка спеціалізується на виготовленні турбін, корабельних двигунів, інструментів для вимірів (у т.ч. годинників, як-от: Монтре Ролекс, Патек), ліків, продуктів харчування (сири, шоколади); інтенсивне молочне тваринництво; світового значення туристичний регіон, гол. осередки: м.-пам'ятки Женева, Лозанна, Цюрих, Люцерн, альпійські курорти й центри нартярства (Церматт, Санкт-Моріц, Давос, Ароза, Ґріндельвальд); густа мережа електрифікованих залізниць та шосе, сполучених із європ. альпійськими тунелями. Швейцарія Швейцарія. Рис. 2 Швейцарія. Рис. 3

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Швейцарія — Швейца́рія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови