Шотландія

Частина Сполученого Кор. Великої Британії та Пн. Ірландії; 78,8 тис. км², 5,1 млн. мшк.; населена переважно шотландцями; гол. м. Единбурґ; ін. м.: Ґлазґо, Абердин; поділяється на 9 регіонів, 3 архіпелаги (Гебриди, Оркнейські та Шетландські острови) становлять окремі адміністративні одиниці; гориста поверхня; розлогі вересовища й торфовища; вівчарство; вирощування ячменю; термінал Краден-Бей підводного нафтопроводу з родовищ у Пн. м.; важливим джерелом надходжень валюти є експорт віскі. У давні часи заселена піктами; у II ст. пд. частина під пануванням римлян, які намагалися підкорити всю країну (зокрема, 208-211); на поч. середньовіччя наплив ірландців (яких тоді називали скоттами) й англів; з VI ст. християнізація; з VIII ст. напади вікінґів; 843 унія держав піктів та скоттів стала основою для формування об'єднаного Шотландського кор.; на рубежі XIII та XIV ст. битви з Англією за збереження незалежності; з 1371 панування династії Стюартів; поступове поширення з півдня англізації країни; у XVI ст. Реформація; з 1603 персональна унія з Англією, з 1707 реальна унія (Велика Британія); 1715 та 1745-46 повстання якобітів, у XVIII ст. інтелектуальне пожвавлення, т.зв. шотландське просвітництво; у ХХ ст. обмежена підтримка суспільством проголошуваних національними діячами ідей незалежності або автономії Шотландії.