Шпіцберґен

I

норвезький архіпелаг у Пн. Льодовитому о.; разом з островом Ведмежий та ін. становить провінцію Свальбард; 63 тис. км², 3,5 тис. мшк.; гол. острови: Шпіцберґен, Пн.-Сх. Земля, Едж, Баренца; гористі; частково льодовики; тундра; багата фауна; поклади уранових руд; видобуток кам'яного вугілля; рибальство; туризм; гол. центри: Лонг'їр, Баренцбурґ. Відкритий 1194 скандинавськими мореплавцями, повторно 1596 В. Баренцом; у XVII-XVIII ст. — китобійні бази, з 1900 — експлуатація вугільних покладів; 1920 визнаний за Норвегією (суверенний, заборона експлуатації та розробок, а також використання з воєнною метою); кінцевий пункт і база багатьох полярних експедицій.

II

найбільший острів норвезького архіпелагу Шпіцберґен (Свальбард), у Пн. Льодовитому о.; 39 тис. км², 3 тис. мшк.; гористий, вис. до 1717 м; родовища кам'яного вугілля, гіпсу, мармуру; льодовики; рибальство; туризм; наукові станції; гол. центр — Лонг'їр. Відкритий 1596 В. Баренцом.