Юркевич Памфил

1826-74, укр. філософ і педагог; професор Київської духовної академії, згодом Московського унів.; філософська концепція Ю., що акцентувала емоційні, позасвідомі та випадкові чинники формування душі людини, стала основою оригінального вчення, т.зв. філософії серця про гармонійну взаємодію фізич., розумової, духовної та чуттєво-емоційної сфер людини: вершиною духовного життя є розум, що сягає коріннями серця, яке й визначає сутність та моральну свободу людини; Ідея, Серце і його значення у духовному житті людини згідно з ученням Слова Божого, Матеріалізм та завдання філософії, Мир з ближнім як умова християнського співжиття, Докази буття Божого та ін.; педагогічні праці Читання про виховання, Курс загальної педагогіки.