Яворський Матвій Іванович

1884-1937, укр. історик-марксист, доктор політичних наук; член Русько-укр. радикальної партії; у роки I Світової війни в австр. армії, у штабі військового уповноваженого австр. уряду при Укр. Центр. Раді, а згодом — при уряді гетьмана П. Скоропадського, у військовій жандармерії ЗУНР; з кінця 1918 на більшовицьких позиціях, співорганізатор переходу УГА на бік Червоної армії, з IV 1920 член більшовицької партії, член організаційного комітету комуністичної партії Сх. Галичини (1920-21) та її уповноважений у Києві; викладач Інституту народної освіти та Центр. партійної школи у Харкові; перші марксистські підручники з історії України (Нарис історії України, у 2 т.; Історія України у стислому нарисі, Україна в епоху капіталізму у 3 т.), праці з історії громадських рухів в Україні (Нариси з історії революційної боротьби на Україні у 2 т.); зазнав критики рос. істориків-марксистів; II 1930 виключений з партії, виїхав до Ленінграда; заарештований 1931, засуджений у справі Укр. Національного Центру до 6 років ув'язнення на Соловках, де виступив з різкою критикою комуністичної партії та Сталіна за злочинну політику, зокрема, щодо українців; звинувачений у створенні табірної підпільної організації, розстріляний.