абат

Настоятель монастиря (абатства) в католицьких чернечих орденах, який має священичі свячення і повну духовну й світську владу; у Православній Церкві відповідником а. є ігумен.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. абат — див. ІГУМЕН. Словник синонімів Караванського
  2. абат — Аба́т, -та; аба́ти, -тів, -там Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. абат — АБА́Т, а, ч. 1. Глава католицького чоловічого монастиря. Абати належать до прелатів церкви, займають в ієрархії місце безпосередньо після єпископа і мають право голосу на соборах (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. абат — Ігумен, (вона) ігуменша Словник чужослів Павло Штепа
  5. абат — -а, ч. 1》 Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. 2》 У Франції – католицький священик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. абат — НАСТОЯ́ТЕЛЬ (управитель чоловічого монастиря); ІГУ́МЕН (у православній церкві); АБА́Т (у католицькій церкві); ПРІО́Р (невеликого католицького монастиря). Після служби духовенство виходило на водосвященіє; настоятель ішов попереду (О. Словник синонімів української мови
  7. абат — аба́т іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. абат — аба́т [лат. abbas (abbatis), з грец. άββα, від арамейського абба – батько] 1. В католицькій церкві – глава громади ченців, настоятель абатства. 2. Шанобливе звернення до осіб, що належать до католицького духівництва. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. абат — АБА́Т, а, ч. 1. Глава католицького чоловічого монастиря; ігумен. Монахи підлягали суворому уставу: вони повинні були беззаперечно коритись своїм начальникам — абатам (Іст. середніх віків, 1955, 11). 2. У Франції — католицький священик. Словник української мови в 11 томах