бетиль

Прямокутний кам'яний стовп, який семітські народи вважали оселею божества; встановлюється на вівтарях у храмах, капличках або під відкритим небом (у ханаанській культурі — у Біблосі; у фінікійській та набатійській — у Петрі); зображення б. трапляються на різьблених стелах і наскельних рельєфах.