великий князь

1. найвищий княжий титул у Київській державі; в X-XIII ст. носили київські князі, з XIII ст. галицько-волинські та суздальські; 2. XIV-XVI ст. володарі Вел. князівства Литовського; після Люблінської унії 1569 титул увійшов до пол. королівського титулу; з XIV-XVI ст. у Московській державі титул присвоювали собі володимирські, рязанські, тверські князі; з 2-ої половини XV — поч. XVI ст. московські князі; 1547 титул в. к. московський увійшов до царського, 1721 — до імператорського; в 1797-1917 в. к. в Рос. імперії іменувались член імператорської родини.