військові поселення

Організація війська, при якій солдати поєднують військову службу із веденням господарства; в Україні існували у XVIII ст. на Укр., Царицинській, Оренбурзькій оборонних лініях, у Слов'яносербії та Бахмутському повіті; після приєднання Криму ліквідовані; знову відроджені 1817 на території Слобідсько-Укр. (Харківської) губернії, а пізніше на Київщині й Поділлі (у селах, конфіскованих в учасників пол. повстання 1830-31); бл. 550 тис. поселенців — довічні солдати; низка повстань проти армійських порядків (1817, 1819, 1829); 1857 ліквідовані через військову непридатність та економічну збитковість.