город укріплений
Спершу оборонний осідок, обгороджений частоколом або земляними валами, розташований у важкодоступних місцях; найдавніші г. у. відомі з епохи неоліту; у середньовіччі виконували функції фортець, центрів політ., адмін., а також церковної влади; деякі г. у. стали зародками міст.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me