двигун внутрішнього згоряння

Тепловий двигун, у якому рух поршня спричинюється тиском продуктів згоряння паливної суміші в циліндрах двигуна; поширений д. в. з. із поступально-зворотним рухом поршня, менш поширені — з обертовим поршнем (ротаційні д. в. з., напр., двигун Ванкеля); д. в. з. за кількістю рухів поршня, після якої явища повторюються, розрізняють на 2-тактні та 4-тактні; за способом запалювання палива — д. в. з. з іскровим запалюванням та самозапальні (дизельні); перший широко застосований д. в. з. сконструював 1876 Н.А. Отто. двигун внутрішнього згоряння

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me