збудження
1. функціональний процес у нервовій клітині, залежний від рівня проникності іонів (гол. чином натрію і калію) крізь оболонку клітини; 2. посилення активності нервових центрів або структур мозку; 3. посилення діяльності органу або сукупності органів внаслідок впливу нервової системи або гормонів; 4. загальне посилення активності (напр., рухової) організму.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збудження — (стан піднесення) хвилювання, (вищою мірою) гарячка. Словник синонімів Полюги
- збудження — збу́дження іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- збудження — -я, с. 1》 Дія за знач. збудити 1), 2), 5) і збудитися 1), 2). 2》 Стан нервового піднесення, неспокою, хвилювання. || Стан підвищеної активності, пожвавлення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- збудження — ЗА́ПАЛ (стан душевного збудження, жадоба діяльності), ПАЛ, ЕНЕ́РГІЯ, ЗАВЗЯ́ТТЯ, ЗАХО́ПЛЕННЯ, ПІДНЕ́СЕННЯ, ПІДНЕ́СЕНІСТЬ, ПІДЙО́М рідше, НАСНА́ГА, ЕНТУЗІА́ЗМ, ПА́ФОС, ЗА́ХВАТ підсил., АЗА́РТ підсил., ЖАР підсил., О́ПАЛ рідко; ПОРИ́В (раптовий, бурхливий). Словник синонімів української мови
- збудження — Збу́дження, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- збудження — ЗБУ́ДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. збуди́ти 1, 2, 5 і збуди́тися 1, 2. Преміальна система повинна стати одним з могутніх засобів збудження змагання (КПУ в резол. і рішен.. Словник української мови в 11 томах