колядки

Величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини; приурочені до найголовнішого свята — зимового сонцевороту, перемоги світла і життя над зимовим мороком і змертвінням у природі; у к. містяться космогонічні уявлення, хліборобські, мисливські та військові мотиви, образи родинного щастя і добробуту, побажання врожаю, здоров'я, щастя; парубкам і дівчатам співають К. на теми кохання, весілля, щасливого подружжя. К. і весь обряд колядування у християнський час значною мірою перенесені на Різдвяні свята, з'явилися К., в яких архаїчні мотиви й образи перепліталися з біблійними (народження, життя, муки, смерть і воскресіння Христа). Окреме місце посідають церковні к. авторського, книжного походження (Тиха, ніч, свята ніч; Нова радість стала; ін.).