кіммерійці

Населення Пн. Причорномор'я VIII-VII ст. до н.е.; перший народ Сх. Європи, назва якого зафіксована в писемних джерелах: Одіссеї Гомера (бл. VIII ст. до н.е.), згодом Історії Геродота (V ст. до н.е.), під ім'ям ґімірра в ассирійських клинописних текстах VIII-VII ст. до н.е.; нападали на Урарту та Ассирію; витіснені з Пн. Причорномор'я скіфами; в VII ст. до н.е. завоювання к. у Малій Азії: у 70-х VII до н.е. захопили Фріґію, в 50-х Лідію, найдовше протримались у Каппадокії (до VI ст. до н.е.), де змішалися з місцевим населенням.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кіммерійці — -ів, мн. (одн. кіммерієць, -ійця, ч.; кіммерійка, -и, ж.). Найдавніше (за письмовими джерелами) населення Північного Причорномор'я. Великий тлумачний словник сучасної мови