острога
Роговий загострений виріст на лапах у півнів; також металевий шип або зубчате, прикріплене до чобота вершника, кільце, що служить для збудження коня під час їзди; у середньовічній Європі о. були ознакою рицарського стану.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- острога — остро́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- острога — -и, ж. 1》 Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою в разі потреби підганяють коня. 2》 Роговий загострений виріст на лапах у деяких птахів, перев. самців, що є засобом захисту або нападу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- острога — 1. остень 2. це див. шпора Словник чужослів Павло Штепа
- острога — ОСТРО́ГА, и, ж. 1. Металева дужка з коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, за допомогою якої примушують коня бігти швидше. Шрам стиснув коня острогами (П. Куліш); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Кінь стрілою плигнув уперед (Ю. Словник української мови у 20 томах
- острога — Остро́га, -ги, -зі; -ро́ги, -ро́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- острога — ОСТРО́ГА, и, ж. 1. Металева дужка з зазубреним або гладеньким коліщам, прикріплена до задника чобота верхівця, якою при потребі підганяють коня. Шрам стиснув коня острогами (П. Куліш, Вибр., 1969, 115); Капітан Косачов дав острогами під боки коневі. Словник української мови в 11 томах
- острога — Остро́га, -ги ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. І. стиснути острогами. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палець, шпора. Словник української мови Грінченка