оцет
Водяний розчин оцтової кислоти, як правило, 6- або 9%; використовується для виготовлення маринадів (у вел. кількостях шкідливий для здоров'я); о. одержують шляхом розведення оцтової кислоти водою або оцтової ферментації, напр., найнижчих гатунків виноградних і фруктових вин (виноградний, фруктовий о.).
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оцет — о́цет іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оцет — [оцеит] оцту, м. (на) оцт'і, мн. оцтие, оцт'іў Орфоепічний словник української мови
- оцет — оцту, ч. Рідина з різким запахом і кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оцет — О́ЦЕТ, о́цту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- оцет — О́цет, о́цту, о́цтові; о́цти, о́цтів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оцет — О́ЦЕТ, о́цту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- оцет — О́цет, о́цту м. Уксусъ. (Канев. у.). Несе щуку-рибу з оцтом. КС. 1882. V. 362. Насміхались воїни, подаючи йому оцет. Єв. Л. XXIII. 36. Піднести з оцтом фиги. Котл. Ен. III. 17. Словник української мови Грінченка