поляки в Україні

(самоназва поляци)

національна меншина, ядро якої проживає у Республіці Польща, мова пол., віруючі католики або протестанти; в Україні 219 тис. На території України вперше з'явилися в XI cт., примусово поселені кн. Ярославом Мудрим; міграція в Україну розпочинається у XIV-XVI cт., особливо після Люблінської унії, коли пол. магнатам король роздавав вел. земельні масиви. У XVIII ст. пол. населення України — магнати-поміщики, католицьке духівництво, міська інтелігенція, безземельна шляхта, яка отримувала статус чиншових селян, селяни-переселенці з Мазовша (мазури); з 2-ої полов. XVIII ст. з метою колонізації Пд. України рос. уряд селить там пол. колоністів: з 1814 у Бессарабії, з 1845 у Донбасі; з 90-х XIX ст. друга хвиля міграції в Україну, особливо у Волинську обл. та на Пд. України; у XIX ст. значні анклави, найбільший Львів (50,3% населення). П. внесли значний внесок у культуру України; у 20-30-х на території УРСР пожвавлення національно-культурного життя, створення пол. району (Мархлевськ); з середини 30-х репресії, масова депортація пол. населення до Казахстану та у Сибір, винищення пол. інтелігенції та духовенства; 1939-41 із Зх. України депортовано бл. 900 тис. п. У 1944-47 відбулася масова примусова міграція п. до Польщі. Зараз проживають переважно у Поділлі, Поліссі, Житомирській, Хмельницькій, Вінницькій, Львівській обл., поділяючись на різні етнічні групи з регіональними особливостями; зосереджені у м.; 94% уродженці України. Рідною мовою вважають пол., укр., рос., білоруську; з 1980-х ренесанс етнічної самосвідомості; функціонує культурно-освітнє товариство п. в Україні (з відділеннями по різних обл.), виходить 2 газети пол. мовою (Київ, Львів); на Зх. Україні 100 шкіл з пол. мовою викладання; пожвавилося релігійне життя — 3 римо-католицьких єпархії (Львівська, Кам'янець-Подільська, Житомирська) з 20 парафіями.