семіотика

Загальна теорія знаку, наука про роди, властивості і функції знаків, яка включає свою гол. дисципліну семантику (у вузькому значенні), синтактику і прагматику.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. семіотика — семіо́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. семіотика — (від грецьк. semeion — знак, ознака) наука про знаки та знакові системи, без яких не може виникнути і розвиватися духовна культура, включаючи і художню культуру... Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. семіотика — -и, ж., спец. 1》 Наука про різні знаки й системи знаків (мовні й немовні), що їх використовують у людському суспільстві для передавання інформації. 2》 Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. семіотика — СЕМІО́ТИКА, и, ж., спец. 1. Наука про різні знаки й системи знаків (мовні й немовні), які використовують у людському суспільстві для передачі інформації. Словник української мови у 20 томах
  5. семіотика — семіо́тика (грец. σημειωτικός – пов’язаний із знаком, від σημειον – знак) 1. Наука про різні системи знаків, які використовують для передачі інформації. 2. Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. семіотика — СЕМІОТИКА (грецьк. σημειωτικόζ — пов'язаний зі знаком, від σημειτον — знак) — наука про різні системи знаків, які використовуються у процесах комунікації для передачі повідомлення, інформації О. сновним поняттям С. є знак. Філософський енциклопедичний словник
  7. семіотика — СЕМІО́ТИКА, и, ж., спец. 1. Наука про різні знаки й системи знаків (мовні й немовні), які використовують у людському суспільстві для передачі інформації. 2. Розділ медицини, що вивчає ознаки хвороб. Словник української мови в 11 томах
  8. семіотика — рос. семиотика наука, що вивчає знакові системи, а також природні і штучні мови як знакові системи, які використовують для передання інформації. Eкономічна енциклопедія