1. Універсальний словник-енциклопедія

синод

У Католицькій та Православній Церквах збори представників (духівництва і світських) єпархій (с. єпархіальний), метрополії (с. провінційний) чи країни (с. пленарний); с. єпископів — постійний колегіальний орган Католицької Церкви, утворений після II Ватиканського собору, який засідав певний час у Ватикані; у протестантських Церквах верховна духовна влада певної країни, яка діє на колегіальній основі; у Православній Церкві — гол. церковна влада, дорадчий орган патріарха.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. синод — сино́д іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. синод — див. РАДА. Словник синонімів Караванського
  3. синод — [сиенод] -ду, м. (на) -д'і Орфоепічний словник української мови
  4. синод — -у, ч. 1》 У дореволюційній Росії – найвищий колегіальний орган Руської православної церкви; за радянського часу – дорадчий орган при патріархові московському і всієї Русі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. синод — СИНО́Д, у, ч. 1. Найвищий колегіальний орган православної руської церкви. Після конфлікту з духовенством і синодом нарешті було вирішено встановити пам'ятник [Богданові Хмельницькому] на Софійській площі (з газ. Словник української мови у 20 томах
  6. синод — сино́д (від грец. σύνοδος – сход, збори) 1. З 1721 р. в Росії найвищий орган управління руською православною церквою; з 1917 р. й досі – дорадчий орган при патріархові московському і всієї Русі. 2. В протестантських церквах збори духовних і світських осіб для розв’язання церковних справ. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. синод — Сино́д, -ду, -дові; -но́ди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. синод — СИНО́Д, у, ч. 1. У дореволюційній Росії — найвищий колегіальний орган православної руської церкви; за радянського часу — дорадчий орган при патріархові Московському і всієї Русі. Словник української мови в 11 томах
  9. синод — (грец. — зібрання) 1. Зібрання духовних і світських осіб для керівництва церковним життям. 2. Споруда для організаційної діяльності духовних службовців. Архітектура і монументальне мистецтво