сонет
Старовинна канонічна форма вірша, яка виникла в Італії у XII ст. (Данте, Петрарка); с. складається з двох 4-рядкових строф, переважно описово-розповідних, та двох терцетів лірично-філософського характеру; в укр. поезії вперше з'явився у 1830 (переробка О. Шпигоцьким вірша Сапфо), пізніше форму с. розробляли романтики А. Метлинський, Л. Боровиковський, М. Шашкевич, у ХХ ст. Д. Павличко.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- сонет — соне́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- сонет — -а, ч. Віршована строфа, яка складається з 14 рядків, перев. п'ятистопного ямба – двох чотиривіршів і двох тривіршів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сонет — СОНЕ́Т, а, ч. Ліричний вірш, який складається з 14 рядків, – двох чотиривіршів та двох тривіршів. Якось під час зустрічі Павло похвалився їй, що один сонет у своїй збірці присвячує їй (А. Головко); Сонет... Словник української мови у 20 томах
- сонет — соне́т (італ. sonetto, від лат. sonus – звук) форма 14-рядкового ліричного вірша. Класичний розмір С. – п’ятистопний ямб. Складним утворенням є вінок С. (3 – 15 сонетів). Словник іншомовних слів Мельничука
- сонет — Соне́т, -та; -не́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- сонет — СОНЕ́Т, а, ч. Віршована строфа, яка складається з 14 рядків, перев. п’ятистопного ямба — двох чотиривіршів та двох тривіршів. Франко, оборонець поневоленої жінки і знавець жіночого серця, звернув увагу своїм сонетом, писаним про жіноче серце (У. Кравч. Словник української мови в 11 томах