татари кримські

(самоназва крим татарлар або кримли)

тюркський етнос, який проживає в Узбекистані, Румунії, Болгарії, Туреччині; в Україні на Кримському півостр.; назва походить від одного з монгольських племен, яке у 1220-40 брало участь у поході на Сх. та Центр. Європу; з 30-х XIII ст. відомі як кримли, етнонім крим татарлар з'являється після 1475. З 1261 об'єднані у Кримський Юрт Золотої Орди зі столицею у Сагаті (Старий Крим); 1437-78 — самостійне Кримське ханство, 1478-1772 залежне від Османської імперії, 1772-83 від Росії; у складі Росії та СРСР 1783-1944; 1944 тотальна депортація до Середньої Азії; з 1970-х і дотепер поступове повернення. К. т. — нащадки монголо-татар, греків, ґенуезців, українців, поляків та ін. народностей, які мешкали у Криму, що відбилося на їх антропологічних рисах. Мова татарська, належить до тюркських мов; поділяється на 3 діалекти: османський, середній (літературний) та пн.; до 1929 користувалися араб. графікою, до 1938 лат., потім кириличною. До сер. XIII ст. шаманісти, пізніше мусульмани-сунніти з розвиненою державно-релігійно-адміністративною системою, монастирями дервішів та мережею шкіл (медресе, мектебе). Тепер розділені між двома релігійними громадами: Духовним Правлінням мусульман Криму (70%) та Духовним об'єднанням мусульман України. Традиційні заняття: садівництво, виноградарство, рибальство, вівчарство, у містах ремісництво; культурні центри — Старий Крим, Бахчисарай, Кафа. Після переходу до осілості мали стійку соціальну структуру та адміністративну систему із залишками родоплемінного ладу, використанням рабської праці, існуванням полігамної родини і пануванням звичаєвого права тере. До XVIII ст. сильна світська держава у складі Османської імперії; 2-3 рази на рік виступали в походи задля захоплення ясиру (Росія, Литва, Україна, Польща, аж до території Данії), який асимілювався з місцевими жителями; мали напружені стосунки з усіма сусідами, що вплинуло на ставлення до т. к. та їх дискримінацію після захоплення Криму Росією. Розвинена теологія, філософія, право, історіографія, в архітектурі араб. та турец. впливи. У складі Росії занепад культурного життя та винищення населення, масова еміграція, русифікація. З 2-ї полов. XIX ст. відродження ідей національної консолідації, сепаратизму. У складі РРФСР татаризація змінилася репресіями (1935-40); як нація звинувачені у державній зраді й депортовані (з 238 тис. депортованих 110 тис. померло); у 1956 реабілітовані без права повернення до Криму. Зараз переважно мешкають у Сімферопольському, Білогорському, Бахчисарайському, Джанкойському районах; повернулося до Криму 50% населення, більшість невлаштована, проблеми з поверненням на старі місця проживання, з громадянством. Політично активні: ряд партій і організацій усього політичного спектра: національний рух, праві й ліві радикали. 1991 II Курултай проголосив національний суверенітет Криму і заснував постійне представництво т. к.: меджліс із районними відділеннями. Сучасні т. к. переважно міське населення, т. к. мовою володіє старше покоління. Існують театр, галерея, фонд культури, засоби масової інформації.