телебачення

Передавання на віддаль рухомого зображення разом із супровідним звуком; зображення за допомогою телевізійної камери, а звук — мікрофона, перетворюються на електричні сигнали (відео і аудіо); у передавачі з цих сигналів (шляхом відповідної модуляції несучої хвилі) формуються сигнали для трансляції, а з них — остаточний телевізійний сигнал; сигнал може пересилатися за допомогою радіохвиль, які випромінює в ефір передавальна антена (ефірне т.) або за допомогою кабелів чи хвилеводів (кабельне т.); телевізійні сигнали також можна передавати за допомогою розміщених на штучних супутниках Землі передавачів (супутникове т). У приймачі (телевізорі) ці сигнали перетворюються знову на рухоме зображення, видиме на екрані кінескопа, і звук у гучномовці. Розрізняють публічне т. (засіб масової інформації), яке транслює передачі для широкого кола глядачів, і спеціалізоване т. — для дистанційного спостереження явищ та процесів, застосування в наукових дослідженнях і промислового контролю (промислове т.). Першу експериментальну передавальну станцію (чорно-біле т.) було введено в дію у США 1929 (постійна трансляція програм з 1936 у Великій Британії); перші лабораторні проби кольорового т. здійснювались у 30-х (регулярні програми з 1956 у США), 1962 США використали штучні супутники для ретрансляції телепередач.