фенотип
Комплекс ознак організму (анатомічних, фізіологічних, морфологічних та ін.), які сформувалися під впливом спадкових факторів (генів) і умов середовища.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- фенотип — феноти́п іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- фенотип — ФЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Фенотип складається з ознак і властивостей, які потенціально закладені були вже в зародковій плазмі майбутнього організму (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- фенотип — -у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- фенотип — феноти́п (від грец. φαίνομαι – з’являюсь і тип) сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Визначається спадковою основою організму (див. генотип) та умовами, в яких відбувається розвиток даного організму. Словник іншомовних слів Мельничука
- фенотип — ФЕНОТИ́П, у, ч., біол. Сукупність ознак і властивостей організму, що склалися в процесі його індивідуального розвитку. Фенотип складається з ознак і властивостей, які потенціально закладені були вже в зародковій плазмі майбутнього організму (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 148). Словник української мови в 11 томах