1. Універсальний словник-енциклопедія

фіалка

Трав'яниста рослина зони помірного клімату пн. півкулі; бл. 400 видів; росте в лісах, на полях і луках; квітки роздільнопелюсткові, фіолетові або жовті; ф. триколірна (братки) і ф. запашна — лікарські рослини; з ф. запашної також одержують ефірну олію; декоративні рослини. фіалка фіалка. Рис. 2

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. фіалка — фіа́лка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. фіалка — [ф'іалка] -лкие, д. і м. -лц'і, р. мн. -лок Орфоепічний словник української мови
  3. фіалка — ФІА́ЛКА, и, ж. Трав'яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різнобарвними квітками. Фіалки вкривали долину круглими, як п'ятаки, листками (І. Нечуй-Левицький); З фіалки й конвалії пахощі дишуть (А. Словник української мови у 20 томах
  4. фіалка — -и, ж. Трав'яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різноколірними квітками. Нічна фіалка — назва ряду трав'янистих рослин із запашними квітами, що належать до родини орхідних, хрестоцвітих і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. фіалка — ФІА́ЛКА, и, ж. Трав’яниста рослина родини фіалкових із фіолетовими, рідше жовтими, білими або різноколірними квітками. Фіалки вкривали долину круглими, як п’ятаки, листками (Н.-Лев., II, 1956, 137); З фіалки й конвалії пахощі дишуть (Крим., Вибр. Словник української мови в 11 томах