хозари
Кочовий тюркомовний народ, який з'явився у Пн.-Сх. Європі після нашестя гунів (IV ст.); кочували у Прикаспійських степах; між 567-571 підкорені Зх.-Тюркським каганатом; у середині VII ст. створили власну державу Хозарський каганат; у X ст. після падіння Хозарського каганату (965 розбиті Київською Руссю) змішались з тюрко-половецькими племенами.
Джерело:
Універсальний словник-енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хозари — ХОЗА́РИ, хоза́рів і хоза́р, мн. (одн. хоза́рин і хоза́р, а, ч.; хоза́рка, и, ж.). Тюркські напівкочові племена, які в І тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі. Словник української мови у 20 томах
- хозари — хозарів і хозар, мн. (одн. хозарин і хозар, -а, ч.; хозарка, -и, ж.). Тюркські напівкочові племена, які в 1 тис. н. е. жили в Південно-Східній Європі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хозари — Хоза́ри, -за́рів, -рам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хозари — ХОЗА́РИ, хоза́рів і хоза́р, мн. (одн. хоза́рин і хоза́р, а, ч.; хоза́рка, и, ж.). Тюркські напівкочові племена, які в І тисячолітті н. е. жили в Південно-Східній Європі. Словник української мови в 11 томах