центуріон

У стародавньому Римі командир, начальник центурії; сотник.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. центуріон — Сотник римський Словник чужослів Павло Штепа
  2. центуріон — центуріо́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. центуріон — ЦЕНТУРІО́Н, а, ч. У Стародавньому Римі – начальник частини легіону, центурії. [Фортунат:] Нас Круста зрадив . [Парвус:] Та Круста Крустою, а де ж був Люцій, поки центуріон прийшов по нас? (Леся Українка); Це землі славинів?... Словник української мови у 20 томах
  4. центуріон — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – начальник частини легіону, центурії (сотні). 2》 Озброєні стражі порядку в Стародавньому Римі (перша поліція). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. центуріон — Центуріо́н, -на; -о́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. центуріон — ЦЕНТУРІО́Н, а, ч. У Стародавньому Римі — начальник частини легіону, центурії. [Фортунат:] Нас Круста зрадив . [Парвус:] Та Круста Крустою, а де ж був Люцій, поки центуріон прийшов по нас? (Л. Укр., II, 1951, 426). Словник української мови в 11 томах