1. Універсальний словник-енциклопедія

шельф

Мілка зона морського дна вздовж континентального берега, відокремлена від континентального схилу виразним загином; ш. часто містить поклади нафти і природного газу; див. схил континентальний.

Джерело: Універсальний словник-енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. шельф — [шел'ф] -фа, м. (на) -ф'і, мн. -фие, -ф'іy Орфоепічний словник української мови
  2. шельф — ШЕЛЬФ, у, ч., спец. Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. Словник української мови у 20 томах
  3. шельф — шельф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. шельф — -у, ч., спец. 1》 Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. 2》 Поздовжній брус по борту дерев'яного судна, паралельний причальному брусові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. шельф — (англ. shelf, букв. – уступ) 1. Мілководна прибережна частина дна морів і океанів. 2. Поздовжній брус по борту дерев’яного судна, паралельний причальному брусові. 3. Опора (палиця) із сталевих листів зовні обшивки судна, призначена для кріплення бортової броні. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. шельф — ШЕЛЬФ, у, ч., спец. Прибережна частина дна світового океану, в межах якої глибини не перевищують 200 м; материкова обмілина. Словник української мови в 11 томах