Кватирувати

Значення в інших словниках

1. кватирувати — кватирува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. кватирувати — -ую, -уєш, недок., розм. Наймати кватиру (у 1 знач.), жити, мешкати на кватирі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кватирувати — КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що квартирува́ти 1. Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (А. Свидницький); Кватирував Павло в знайомих і жив добре. Війна мало дошкуляла йому (У. Самчук). Словник української мови у 20 томах
4. кватирувати — КВАРТИРУВА́ТИ розм. (мешкати в найманій квартирі), КВАРТИРУВА́ТИСЯ розм., КВАТИРУВА́ТИ розм., КОМОРУВА́ТИ діал., КОМО́РИТИ діал. Мати згодом переїхала на село до брата, а Філько пішов квартирувати до того двірника... Словник синонімів української мови
5. кватирувати — КВАТИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Наймати кватиру (у 1 знач.), жити, мешкати на кватирі. Тут жив собі міщанин, що в його кватирував о. Яким ще семінаристом (Свидн., Люборацькі, 1955, 148). Словник української мови в 11 томах
6. кватирувати — Кватирува́ти, -ру́ю, -єш гл. 1) Квартировать. В його кватирував о. Яким ще семинаристом. Св. Л. 216. 2) Стоять постоемъ. В неділю рано стало світати, стали ся жовніри кватирувати. Гол. І. 147. Москаль, що кватирував у нас. Г. Барв. 425. Словник української мови Грінченка