бенькарт
бенька́рт
-а, ч., зах.
Позашлюбна дитина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бенькарт — бе́нькарт 1. незаконно народжена дитина; байстрюк (м, ср, ст): Парох на Богданівці мав звичай всіх бенькартів називати одним і тим самим іменем. Всі діставали ім'я Калясантий. Лексикон львівський: поважно і на жарт