бенькарт

бенька́рт

-а, ч., зах.

Позашлюбна дитина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бенькарт — бе́нькарт 1. незаконно народжена дитина; байстрюк (м, ср, ст): Парох на Богданівці мав звичай всіх бенькартів називати одним і тим самим іменем. Всі діставали ім'я Калясантий. Лексикон львівський: поважно і на жарт