1. Великий тлумачний словник сучасної мови

бирка

би́рка

I -и, ж., діал.

1》 Однорічна вівця; ярка.

2》 лайл. Про нікчемну, погану жінку.

3》 Овеча шкура; смушок.

|| Смушева шапка.

II -и, ж.

1》 Паличка або дощечка, на якій робили нарізки для лічби, підрахунків у господарстві.

2》 Невеличка дощечка або металева бляшка з номером або написом, яку прив'язують до шиї тваринам, а також до різних товарів, тари і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бирка — би́рка 1 іменник жіночого роду, істота вівця діал. би́рка 2 іменник жіночого роду, істота про погану жінку би́рка 3 іменник жіночого роду овеча шкура; смушок би́рка 4 іменник жіночого роду дощечка Орфографічний словник української мови
  2. бирка — БИ́РКА¹, и, ж. 1. Однорічна вівця; ярка. * У порівн. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Іван Ле). 2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Словник української мови у 20 томах
  3. бирка — би́рка шашка (фігура)(ст): Називано цю гру дамкою від того, що песик (бирка), який міг бити лиш вперед чи скосом вперед, пройшовши всю варцабницю до другого краю, ставав дамкою (її значено колись двома бирками, покладеними на собі)... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. бирка — Я́РКА (молода вівця, яка ще не ягнилася), БИ́РКА діал. Оглядали (гості) все усюди: І який у полі колос, Чи тонкий у ярки волос (М. Стельмах); Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (І. Ле). Словник синонімів української мови
  5. бирка — Би́рка, -ки, -ці; би́рки, -рок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бирка — БИ́РКА¹, и, ж., діал. 1. Однорічна вівця; ярка. *У порівн. Мокра, як бирка, Параска з верещанням кинула кашкета Данилові в обличчя (Ле, Ю. Кудря, 1956, 168). 2. лайл. Про нікчемну, погану жінку. Словник української мови в 11 томах
  7. бирка — Бирка и бирька, -ки ж. 1) Овца. 2) Шкура овечья, мерлушка. Гол. Од. 17. 3) шапка-бирка. Шапка изъ овчины. А ще на козаку бідному нетязі шапка-бирка, зверху дірка. Мет. 377. 4) Палочка, на которой нарѣзываютъ счетъ чего нибудь, бирка; то же, что карбіж. Словник української мови Грінченка