благоволити

благоволи́ти

ю, -лиш, док., з інфін., заст., ірон.

Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зводити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благоволити — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  2. благоволити — Бути добрим, ласкавим, доброзичити, призволяти, призволити Словник чужослів Павло Штепа
  3. благоволити — див. допомагати; хотіти Словник синонімів Вусика
  4. благоволити — БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок. і док. 1. тільки недок., до кого, кому, заст. Бути доброзичливим, прихильним, приязним до когось. Пажі боролися між собою за любов королеви, а вона однаково благоволила до обох (із журн.). 2. тільки док., з інфін., ірон. Словник української мови у 20 томах
  5. благоволити — благоволи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. благоволити — БЛАГОВОЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., з інфін., заст., ірон. Виявити бажання, охоту зробити що-небудь; зволити. Аж потіють, та товпляться. Щоб то ближче стати Коло самих [царя]: може вдарять Або дулю дати Благоволять (Шевч., І, 1951, 247). Словник української мови в 11 томах