благовіститель

Значення в інших словниках

1. благовіститель — благовісти́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. благовіститель — БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., рел.-церк., уроч. Провісник, передвісник. Благовістителя святого тепер не жди (Т. Шевченко); Слова “благовіститель”, “апостол”, “пророк” означають різних осіб, але мають спільну семему “учитель життя, носій ідеалів справедливості” (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. благовіститель — ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Н поет., ПОСЛАНЕ́ЦЬ поет., ПЕ́РША ЛА́СТІВКА розм., ПРЕДТЕ́ЧА заст., книжн., уроч.; ПРОРО́К книжн., поет., БЛАГОВІ́СНИК заст. Словник синонімів української мови
4. благовіститель — БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст., уроч. Провісник, передвісник. "Першими російськими благовістителями свободи" називав Шевченко декабристів (Рильський, III, 1956, 10). Словник української мови в 11 томах