благодійниця
благоді́йниця
-і.
Жін. до благодійник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- благодійниця — благоді́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- благодійниця — БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до благоді́йник. – Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, – говорила вона. – А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- благодійниця — БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж., заст. дорев. Жін. до благоді́йник. — Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, — говорила вона. — А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 236). Словник української мови в 11 томах