благодійниця

благоді́йниця

-і.

Жін. до благодійник.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. благодійниця — благоді́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. благодійниця — БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до благоді́йник. – Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, – говорила вона. – А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  3. благодійниця — БЛАГОДІ́ЙНИЦЯ, і, ж., заст. дорев. Жін. до благоді́йник. — Навчи її, Гасане, нашої мови і звичаю, — говорила вона. — А головне, втлумач їй, що я її благодійниця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 236). Словник української мови в 11 томах