блок-маркер

блок-ма́ркер

-а, ч.

1》 Маркер, що вказує на кінець блока даних в процесі обробки блоків змінної довжини.

2》 Службовий блок на магнітній стрічці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me