блювати

Значення в інших словниках

1. блювати — блюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. блювати — БЛЮВА́ТИ, блюю́, блює́ш, недок. Мимовільно викидати із шлунка через рот спожитий продукт харчування. При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин .. В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові (І. Словник української мови у 20 томах
3. блювати — син. викликати джина, Іхтіандра (викликати, годувати, лякати), кинути шабельку, лякати унітаз (давати клятву унітазу), пускати павліна, смичкувати, стругати, травити, читати братів Стругацьких. виблювати: поїхати в Ригу [через Горлівку], ригалетто поїхав у Ригу, стругнути. Словник жарґонної лексики української мови
4. блювати — БЛЮВА́ТИ без додатки і чим, РИГА́ТИ вульг., ВИКИДА́ТИ що і без додатка, розм. рідше. — Док.: ви́кинути. Міське повітря давило йому груди, затроювало кров із кожним зітханням. Першими тижнями то вже так було зле, що аж кров'ю почав блювати (Г. Словник синонімів української мови
5. блювати — Блюва́ти, блюю́, блює́ш; не блюй, не блю́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. блювати — БЛЮВА́ТИ, блюю́, блює́ш, недок. Мимовільно викидати з шлунка через рот спожитий продукт харчування. При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин.. В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові (Фр., VIII, 1952, 400). Словник української мови в 11 томах
7. блювати — Блювати, блюю, -єш гл. Блевать, рвать. Багацтво він чуже пожер і звергне, бо повелить йому Господь блювати. К. Іов. 44. Словник української мови Грінченка