білявка

Значення в інших словниках

1. білявка — біля́вка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. білявка — БІЛЯ́ВКА, и, ж. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина. Ой не піду до білявки, не піду (Сл. Гр.); Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Ю. Збанацький); – Зелений борщик – як з материних рук, рекомендую, – щебетала білявка (А. Крижанівський). Словник української мови у 20 томах
3. білявка — БЛОНДИ́НКА, БІЛЯ́ВКА розм., БІЛЯ́НКА розм., поет., рідше. Ліля — блондинка, пишні локони падають на плечі (О. Корнійчук); Певно знала — не зустрітись більш, Не обнять тобі сестри, білянко... (М. Шеремет). Словник синонімів української мови
4. білявка — БІЛЯ́ВКА, и, ж., розм. Світловолоса або білолиця жінка, дівчина; білянка. Ой не піду до білявки, не піду (Сл. Гр.); Це була ніби писана на полотні геніальною рукою художника синьоока білявка (Збан., Любов, 1957, 135). Словник української мови в 11 томах