бірюлька
бірю́лька
-и, ж.
1》 Набір дрібних дерев'яних предметів для гри, яка полягає в тому, щоб з купки цих предметів діставати гачком один за одним, не поворухнувши решти.
2》 перен. Різні (зазвичай дешеві) дрібнички.
3》 розм. Про дрібниця, які не заслуговують на увагу.
Грати в бірюльки — займатися дурницями.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me