бірюлька

бірю́лька

-и, ж.

1》 Набір дрібних дерев'яних предметів для гри, яка полягає в тому, щоб з купки цих предметів діставати гачком один за одним, не поворухнувши решти.

2》 перен. Різні (зазвичай дешеві) дрібнички.

3》 розм. Про дрібниця, які не заслуговують на увагу.

Грати в бірюльки — займатися дурницями.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me