верхівень

Значення в інших словниках

1. верхівень — ве́рхівень іменник чоловічого роду, істота верхівець рідко Орфографічний словник української мови
2. верхівень — ВЕ́РХІВЕНЬ, вня, ч. Те саме, що верхіве́ць. Уже від самої Турки всі дороги, всі гірські стежки роїлися то пішоходами, .. то верхівнями (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
3. верхівень — ВЕ́РШНИК (людина, що їде верхи на коні), ВЕРХІВЕ́ЦЬ, ЇЗДЕ́ЦЬ, НАЇ́ЗНИК, ВЕРХОВИ́Й, КІ́ННИЙ рідко, ВЕ́РХІВЕНЬ рідко, ВЕ́РШЕНЬ рідко, КОМО́ННИК заст., ВЕРХОВИ́К діал., ЇЗДУ́Н діал.; ДЖИГІ́Т (умілий і вправний їздець); КІННО́ТНИК, КАВАЛЕРИ́СТ, КІ́ННИК розм. Словник синонімів української мови
4. верхівень — ВЕ́РХІВЕНЬ, вня, ч., рідко. Те саме, що верхіве́ць. Уже від самої Турки всі дороги, всі гірські стежки роїлися то пішоходами, ..то верхівцями (Фр., VIII, 1952, 360). Словник української мови в 11 томах
5. верхівень — Верхівень, -вня м. Верховой, всадникъ. Приїхали ті верхівні. Драг. 305. Учора два верхівні бігло за возом. Лубен. у. Словник української мови Грінченка